Ви знаходитесь: Головна / Новини / 2-х юнаків зі Збаражчини в один день вбили снайпери

2-х юнаків зі Збаражчини в один день вбили снайпери

Одразу двох юних героїв втратила Збаражчина цими днями. 19-річного Устима Голоднюка і 17-річного Назара Войтовича застрелили вчора у центрі Києва. Вікторія Кравець побувала вдома у загиблих і поспілкувалася зі згорьованими рідними.

«Якщо не я, то хто?» – так переконували своїх рідних і вирушали на поле бою. Близькі одного із застрелених, Устима Голоднюка, зі Збаража пригадують, таким хлопець був і до європротестів у державі, таким залишався і останні три місяці, які провів у центрі Києва.

ГАЛИНА КІНАХ, бабця Устима Голоднюка:

«Бойовий і активний. Він все такий – йшов і всьо. Я казала: «Устим, чого ти поїдеш? Дитино, дивись, що там робиться!» Він каже: «Бабця, ти хочеш жити в такій країні? А я не хочу. Я мушу їхати туди».

ОЛЕКСАНДР, друг Устима Голоднюка (телефоном):

«Він був настроєний настільки рішуче, що казав: «Я буду стояти, поки зможу».

Особливою прикметою збаражчанина на столичному майдані була блакитна каска. Хоча рідні застерігали хлопця не носити такий помітний захист, він запевняв, що ця каска вбереже його від нещастя.

І от цього тижня, коли ситуація в столиці особливо загострилася, рідні вирішили будь-що привезти Устима додому. За ним поїхав батько. І вже до полудня, 20 лютого тато і син мали виїхати в рідне місто. Та не судилося. Трохи згодом з одного куточка країни в інший долетіли погані новини.

ГАЛИНА КІНАХ, бабця Устима Голоднюка:

«Приїжджає дочка з внуком. Бачу, вона плаче. «Що сталося?» Вона каже: «Мам, Устима… Устима нема вже». Кажу: «Та як, дитино, нема Устима?» Нема, каже, вже. Дзвонить в Київ, до батька, а він каже: «Ми мали їхати. Я на нього чекаю, пів 11 нема, 11 год. – нема». Пізніше вже виявилося, подзвонив, каже: «Я вже знайшов сина і стою біля тіла».

Лише на день поїхав в епіцентр столичних сутичок 17-річний Назар Войтович із с. Травневе, теж Збаразького р-ну. Разом з хлопцями-односельчанинами прибув до Києва. А за кілька годин на дзвінок від мами замість нього відповіла незнайома жінка із Михайлівського собору.

МАРІЯ ПАРТИКА, бабця Назара Войтовича:

«Вона дзвонить, взяла жінка якась трубку. Каже «Алло». Та й мама його каже «Дайте мені Назара». А вона каже: «Вашого Назара вже нема. Його сьогодні вбили». Та й все. Вона почала кричати. Впала тут, почала волосся дерти. Одного того сина мала. І такі сволочі вбивають там. Ой, Боже».

Хлопці, які були з Назаром, розповідають, що разом йшли до Михайлівського собору. Войтович відійшов на кілька кроків вбік, щоб обійти газон. Там снайперська куля і влучила юнакові в око.

МАРІЯ ПАРТИКА, бабця Назара Войтовича:

«І тільки там приїхали і все. І вже, кажуть, в лице йому попало і вийшло аж хребтом. Він за Україну сильно був. А такий, щоби когось бив, чи що, то це така спокійна дитина була. Боже, я жила ради нього. А тепер я стара лишаюся…».

Як Назара, так і Устима планують поховати цими вихідними. Зараз рідні чекають, поки привезуть додому тіла загиблих. Не гає часу і районна рада. Там для сімей загиблих, і поранених земляків збирають гроші.

ОЛЕКСІЙ КОНДРАЦЬКИЙ, депутат Збаразької районної ради:

«Зібрали 6600 грн. для цих сімей, плюс наш член фракції, тоже депутат районної ради Юрій Галенда, який постраждав сильно, коли штурмували вул. Грушевського. Зараз він знаходиться на лікуванні в Рівненській міській лікарні. Тільки одна операція буде коштувати 9-10 тис., там потрібно в ногу вставляти пластинку. Так що ці кошти також будуть йому надані».

На останній сесії райради запропонували навіть назвати вулицю в Збаражі іменем героя-земляка Устима Голоднюка.

Автор: Вікторія Кравець

Вікторія Кравець
Журналіст

Залишити коментар

Ваша електронну адресу не буде опубліковано. Обов’язкові для заповнення поля позначені *

*

Scroll To Top