Ви знаходитесь: Головна / Новини / Більшість постріляних на Інституцьків врятувати було неможливо

Більшість постріляних на Інституцьків врятувати було неможливо

 

 

Крики, ріки крові, свист куль, та всіяні тілами вулиці серця України. Ці жахіття на власні очі бачили мужні Герої, які до подій 20 лютого були звичайними бізнесменами, стоматологами чи батьками трьох дітей. Сьогодні до Тернополя приїжджали барикадівці.

Його фото за лічені дні облетіли увесь Інтернет. Барикадівець читає псалми. Побратими Володимира з Хмельниччини називають Монахом, та кажуть, щоденні молитви друга рятували їм життя. Зараз він говорить мало, але маленьку синю книжечку, досі носить під жилетом.

ВОЛОДИМИР АБРАМЧУК (МОНАХ), м. Шепетівка:

“Зараз, запальцьована, при штурмах, при всіх»”.

ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВ, м. Одеса:

«Запалили скати, щоб міліція не могла піти в наш бік, бо була інформація про спробу штурму, дим йшов в нашу сторону, як тільки він дістав псалми і почав читати, хочете вірте, хочете ні, вітер різко змінився, спочатку піднявся стовпом вверх, а потім ліг повністю на вв, всім димом, повністю “

Про штурм та жорстокі обстріли, активісти знали не відразу. Кажуть, якби не було навмисної дезінформації, на допомогу першому фронту оборони кинулись би раніше.

 ВОЛОДИМИР МОЛНАР, м. Теребовля:

« Нам сказали, що взагалі прийнята Конституція 2004-го, хлопці, все буде впорядку, все нормально, не переживайте, а в той час на Інституцькій снайпера вже відстрілювали наших хлопців»

Проте найстрашніші історії розповідає медик з Тернополя Андрій. Він перев»язував ранених спочатку на Грушевського, а згодом накривав тіла розстріляних на Інституцькій. Каже, вбивали так точно, що врятувати більшість просто не було можливості.

АНДРІЙ САЛАГОРНИК, рятував поранених:

« З Жовтневого ми ще живих виносили, ще можна було надати допомогу, ну але коли піднялись на Інституцьку – я ні одного поранення не бачив ні в руку, ні в ногу. Це серце, шия, голова. А в шию – право-ліво – сонна артерія, тобто шансів спасти людину не було»

Відлуння трагедії залишатимуться у серцях ще довго. Сьогодні ці герої не стримують сліз, проте запевняють – трошки відпочинуть і готові ставати при потребі до бою знову.

Автор: intb

Залишити коментар

Ваша електронну адресу не буде опубліковано. Обов’язкові для заповнення поля позначені *

*

Scroll To Top