Ви знаходитесь: Головна / Новини / У лісі на межі Тернопільської та Рівненської областей змагалися «Вовки» та «Леви»

У лісі на межі Тернопільської та Рівненської областей змагалися «Вовки» та «Леви»

У лісі на межі Тернопільської та Рівненської областей змагалися «Вовки» та «Леви». З 1 по 4 травня традиційно пройшла теренова гра «Гурби-Антонівці».

Перш ніж поїхати безпосередньо на місце гри, учасники відвідали могилу Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса, у селі Дунаїв, Кременецького району. І це мають намір робити кожного року.

ІВАН КОВАЛИК, голова Тернопільського осередку МНК:

«Фактично, його життя не було заради себе, заради якихось меркантильних цілей. Він працював заради громади. Скажімо, там, якщо в селі – це заради сільської громади. В державному значенні – заради доброго майбутнього української нації. В принципі, за цю боротьбу  він і загинув».

Сама ж гра відбувається кожного року, починаючи з 2002, на місці найбільшого бою Української повстанської армії проти НКВС. В такий спосіб молодь вшановує тих, хто поліг за нашу Незалежність і ставить їх в приклад іншим. На відкриття гри приїхав і безпосередній учасник бою під Гурбами з Рівненщини Василь Кирилюк.

ВАСИЛЬ КИРИЛЮК, ветеран УПА:

«Я приїжджаю сюди. Підтримую їх, чим можу, духовно. Бо мені здається, і я впевнений – все, що можна вирішити, то тільки може вирішити молодь. Старики вже своє віджили. Але якби прийшлося, то я б ще брав би снайпер, ще стріляв би. Така подія визиває. А ця молодіж повинна укріпить нашу державу».

«Гурби-Антонівці» – не лише розвага, а, радше, своєрідна школа виживання. Учасники живуть просто в лісі, а воду для приготування їжі беруть з найближчої річки. Гра триває 60 годин без перерви на території в 25 квадратних кілометрів. Участь в ній беруть три команди.

ІВАН КОВАЛИК, голова Тернопільського осередку МНК:

«Команда, яка має в своїй кількості 30 учасників, 30 бійців. Порівняно з іншими, в яких є більше 150. Це команда найдосвідченіших. Ті, які вже багато разів воювали на Гурбах. Вони не змагаються за перемогу на грі, вони роблять все, щоб гра була цікавішою. Тобто, їхня назва «Диверсанти». Інші команди: курінь «Леви» – це, відповідно, Львів. Курінь «Вовки» – це там, де кістяком є Тернопіль».

Мета – захопити штаб суперника, тобто, зірвати його прапор. Отримувати бали можна і «вбиваючи» учасників іншої команди – зриваючи пов’язки з лівої руки супротивників. Беруть на Гурби не всіх – потрібно мати від 18 до 35 років і бути у гарній фізичній формі. Цьогоріч на гру приїхали 370 учасників з різних куточків України. Це, каже Іван Ковалик, приблизно на сотню більше, ніж минулого. Серед приїжджих багато зі східних та центральних областей – Сумської, Харківської, Запорізької, Полтавської, Луганської, Донецької, та навіть – з Криму.

СЕРГІЙ, м. Харків:

«Я на майдані займався медичною справою і право захистом. Але, виявляється, що вміння штовхатися – воно як для медика, так і для правозахисника дуже необхідне, тому я сюди і приїхав. Для мене це в диковинку, я вперше на подібних івентах, тому трохи не в своїй тарілці. Подивимось, що буде за 4 дні».

АРТЕМ, м. Дніпропетровськ:

«Я здесь, чтобы научится чему-то новому. Чтобы мне рассказали, как подходить в ближайших действиях, то есть, заниматься спортом, воевать, как это делали люди, когда меня еще не было в помине. Чтобы они мне рассказали, как в экстремальных ситуациях себя повести. В общем, так вот».

Хоча традиційно на Гурби приїжджає більше хлопців, серед учасників гри – чимало дівчат. Вони не бояться умов дикої природи і з представниками сильної статі готові змагатися на рівних.

ТЕТЯНА, м. Львів:

«В першу чергу, я сьогодні тут щоб вшанувати смерть воїнів УПА, які тут боролися 70 років тому. По-друге, мені зовсім не страшно, я вже другий рік. І тому, як такого, страху немає. Минулого року було трошки не те, що страшно, якось так моторошно, тому що я не знала, що мене чекає. Загалом, я чекаю позитивних вражень, вишколу».

ЄВГЕНІЯ, м. Харків:

«Я з 2008 року їжджу на «Гурби-Антонівці». Цього року гра особлива. Для мене це є вшануванням Героїв Майдану, вшануванням героїв «Небесної Сотні». Тому цього року я приїхала, хоча, насправді, зараз події на Східній Україні ще відбуваються. І я, можливо, навіть потрібніша там».

Перемогу цього року здобув курінь «Левів» з відривом майже в 300 балів.

Автор: Ірина Худобá-Луциків

Ірина Худобá-Луциків
Журналіст

Залишити коментар

Ваша електронну адресу не буде опубліковано. Обов’язкові для заповнення поля позначені *

*

Scroll To Top