Ви знаходитесь: Головна / Новини / Ще одного Героя минулими вихідними Тернопільщина проводжала в останню путь

Ще одного Героя минулими вихідними Тернопільщина проводжала в останню путь

Ще одного Героя минулими вихідними Тернопільщина проводжала в останню путь. Одинадцятого липня, Микола Руснак з Гусятинщини, загинув під час обстрілу під Зеленопіллям. Чоловікові було всього тридцять вісім років. У нього залишилось двоє маленьких дітей.

За день до розстрілу «Градами» українських військовиків. Микола, десятого липня, ввечері зателефонував родичам. Він відчував небезпеку, а тому попросив від нього поцілувати двох своїх діток.

АНДРІЙ, родич:

«Останній дзвінок був 10 липня ввечері. Він сказав, що у них там намічається, якийсь, наскільки я знаю, він до сестри моєї подзвонив і сказав, що має бути обстріл. І сказав: «Я не знаю, як там буде. Поцілуй за мене діток, бо я не знаю чи я їх вже побачу».

Коли викликали Миколу Руснака у військомат, він не вагався чи йти чи ні. Казав, хто як не я маю захищати власних дітей. Добрий, чуйний, безвідмовний,так про нього відгукуються рідні та друзі. Завжди перший йшов на допомогу. Безстрашний, відважний Микола одразу ж потоваришував з своїми однодумцями на Сході країни.

ЯРОСЛАВА. мати Миколи Руснака:

«В даному випадку він ніколи не казав, нехай йде сусід, а я не піду. Він такого не міг сказати. Він казав, що в мене є діти, а хто буде за моїх дітей йти воювати. Раз треба – значить треба».

Три тижні рідні не знали чи живий Микола. Жодної інформації про те де він і що з ним – не мали.

ГАЛИНА, родичка:

«Тривожна звістка прийшла, коли Люда подзвонила і сказала, що він служить в Зеленопіллі. Ми в комп’ютері, я сиділи три дні і шукала в списках загиблих, я його не знайшла, правда і по сьогодні я його не знайшла. І тривожні дні були від 11 числа. По телевізору ми дивилися, 12 числа нам сказали, що тіла ще не були зібрані. Так, від 12 числа ми в тривозі. Доки нам не прийшли і не сказали з Гусятина, що його вже немає. Три неділі ми чекали на нього, а прийшла сумна звістка».

Зі слізьми на очах зустрічали на рідній землі та проводжали в останню путь українського Героя не лише рідні, а просто небайдужі громадяни.

ТЕТЯНА, двоюрідна сестра:

«І я дуже дякую тим людям, які вийшли вчора проводжати нас. Зустрічали його, всі міста, за кожне слово добре, за кожну «вічну пам’ять», за кожне «отче наш», за кожну сльозинку, за кожну свічечку. Ви не пошкодуєте, ця людина була того достойна. Більше б таких людей, мені дуже шкода, що ми втратили одного із них».

Для родини, близьких та друзів він – справжній Герой і таким залишиться в їхніх серцях назавжди.

Автор: Мар'яна Том'як

Мар'яна Том'як
Журналіст

Залишити коментар

Ваша електронну адресу не буде опубліковано. Обов’язкові для заповнення поля позначені *

*

Scroll To Top