Ви знаходитесь: Головна / Новини / Прощання з Героєм

Прощання з Героєм

Він бився як герой, не побоявся піти на завдання лише з невеликим загоном і стояв зі своїми хлопцями до останнього. Та в тому бою все було проти них. Ціла Тернопільщина тужить за Андрієм Юркевичем.

Після поранення командира Андрій став виконувати  обов`язки ротного.

ІГОР ЛАПІН («ЗОЛА»), командир другої роти батальйону «Айдар»:

«Я Вам скажу одну просту річ: є таке слово – воїн»…

«Там включено все: і честь і відвага».

Завжди життєрадісний, завжди відкритий і готовий прийти на допомогу, справжній – таким пригадують Андрія і друзі, і бойові побратими. Того дня допомога до нього дійшла надто пізно. Через зраду, помилку чи халатність, залишки другої роти «Айдару» потрапили в засідку російського спецназу.

ІГОР ЛАПІН («ЗОЛА»), командир другої роти батальйону «Айдар»:

«Йде поняття зливу батальйону, щоб ви зрозуміли, що таке, я Вам поясню: коли воякам дали наказ, регулярним військам,  з важкою бронею, залишити блок-пости і відійти назад, «айдарівцям» напередодні дали наказ, буквально за декілька хвилин, піти вперед, шось там зробити, перевірити і так далі….сенсу не було взагалі туди йти, тим більше, те село, той населений пункт давно знищений, його розбомбили ше сепаратисти «Градами» раніше набагато, там не було вже шо шукати. Можливості попередити як такої вже не було… Хлопці, коли верталися, на цьому блок-посту, який ще кілька годин тому був український, вже стояв російський спецназ, а українські прапори ще висіли».

«Позаду лунали поодинокі постріли – звуки зачистки, очевидно, на блок-посту добивали поранених», – так про той бій написали адарівці на своїй сторінці у соцмережі. Одному з травмованих вдалося дістатися до вояків вісімдесятої бригади, що колоною йшли з Металіста.

Десантники рвонули на блок-пост і вибили ворога. В тому бою загинуло більше тридцяти українських героїв. Через дві години починалося оголошене перемир`я.

Усі хто знав Андрія не стримують емоцій, але кажуть: «Залишитись вдома він просто не міг – не така була людина».

ВОЛОДИМИР СТЕФІНІН, колишній одногрупник:

«Він був прямим, він був справедливим, в нього було підвищене відчуття правильної поведінки, напевне що».

«Він був прекрасним чоловіком, таким, яким має бути кожна людина».

РОМАН ГАРДЕЦЬКИЙ, друг:

«Андрій був дуже хорошою людиною і він таким залишиться назавжди в наших серцях. Він постійно був дуже добрим, постійно життєрадісним, постійно на позитиві. Постійно в нього купа енергії було, він допомагав чим міг. Він постійно був щирою, відкритою людиною, дуже доброзичливий».

Вшанувати героя прийшло багато навіть незнайомих із ним тернополян. Велика втрата не залишила нікого байдужим.

НАТАЛЯ ВОЛЯНСЬКА, тернополянка:

«Це наша спільна українська велика біль, велике горе всіх наших матерів і нема, мабуть, родини, жодної людини,  яка б не страждала, не ридала з того горя».

«Хочеться одного, щоб його ця жертва велика була не даремна, розумієте, щоб ми його не забули так як всіх наших героїв. І щоб постарались своїм життям, своїми вчинками, тими змінами, щоб вони там на небесах бачили, що ми стараємося, що ми їх не підведемо». 

«Грізлі», як Андрія називали побратими з «Айдару», загинув п`ятого вересня під Луганськом. В пам`яті бойових друзів він так і залишиться великим і добрим українцем.

СЕРГІЙ МОРОЗ («ГОРЕЦЬ»), боєць батальйону «Айдар»:

«Мы когда в Вергунке стояли, заняли оборону, ночью … он проверял пости его слышно, что он громко идет, а я его шутя называл «Миша», «Мишка», от как то так сложилось, я говорю: «Что ты так громко идёшь?», а он говорит: «Ну, я же гризли, мне ж не зря такой позывной дали».

Вічна пам`ять і честь..

 

Автор: Мар'яна Том'як

Мар'яна Том'як
Журналіст

Залишити коментар

Ваша електронну адресу не буде опубліковано. Обов’язкові для заповнення поля позначені *

*

Scroll To Top