Ви знаходитесь: Головна / Новини / Сьогодні річниця Євромайдану

Сьогодні річниця Євромайдану

Рівно рік тому, 21 листопада 2013-го року, розпочалась новітня історія України. І написали її ніхто інший, як українці. В цей день розпочався Євромайдан, який переріс у Революцію Гідності. Мирні протести, криваві розгони, жорстокі вбивства в центрі столиці. Для нас це все стало реальністю. Пропонуємо повернутись назад і пригадати, як це було

21 листопада 2013-го року, Кабмін призупинив процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію України з ЄС. Після чого люди почали виходити на площі своїх міст. Вимога одна – євроінтеграція.

ДМИТРО АНДРІЄШИН, студент:

«Влада не може вирішувати за весь народ».

Тоді, у Тернополі, як і у всіх містах, панував піднесений настрій, люди були переконані у своїй перемозі. Проте мирні мітинги тривали не довго.

Ці кадри облетіли весь світ. 30 листопада «Беркут» розганяє не чисельний мирний мітинг студентів на Майдані Незалежності. Жорстокість не залишила байдужим жодного. Відтак, в Україні розпочалась Революція.

ІВАН КОВАЛИК, лідер Самооборони Майдану Тернопільщини:

«На той час я не був біля стели, ми десь відпочивали тоді. Відбувалась завжди ротація, тобто, частина людей стояла. Але стояти цілу ніч надзвичайно важко і там у нас були квартири, офіси різні, громадських організацій, де ми просто-на-просто йшли і відпочивали. І тоді десь в годині сьомій ранку телефонують і говорять, що «Беркут» розігнав Майдан. Жорстоко. І всі тоді одразу почали збиратися на Михайлівській площі».

Б’ють дзвони, майорять прапори. Люди налякані, проте не здаються.

«Київ вставай»!

І Київ встав. Після інформації про побиття, з самого ранку на Михайлівську площу сходяться обурені українці. Хто не їде в столицю, виходить на вулиці своїх міст. Першого грудня на тернопільську площу вийшло 40 тисяч людей. Таким чином місцевий Євромайдан став наймасштабнішим після Києва.

СЕРГІЙ НАДАЛ, міський голова Тернополя:

«Всі, хто має бажання взяти участь в страйку, всі, хто має бажання бути в Києві, або на Майдані поруч з людьми, оформляють належним чином відпустки і беруть участь”. 

Того ж першого грудня, у Києві на Банковій відбулось кількагодинне протистояння майданівців з силовиками. Вимоги в протестувальників змінились. Українці вимагали не лише євроінтеграцію, а й повалення режиму Януковича.  Розпочалась масштабна Революція Гідності. Тоді було справді страшно, пригадує тернополянин Сергій Корольчук. Він вів прямі включення з місця подій та все фотографував.

СЕРГІЙ КОРОЛЬЧУК, фотокореспондент:

«Молоді бійці, ВВ-шники, стояли дивилися і чекали, коли їх всіх б’ють і паралельно з тим, журналісти потім отримували на горіхи від «Беркуту» озвірілого».

До речі, побиття та залякування журналістів стало звичною справою. Працювати ставало дедалі небезпечніше.

Так, «по-революційному» українці прожили грудень. Так зустріли Новий Рік та Різдво. А 19 січня на Грушевського розпочались потужні протистояння. Події ще називають «кривавим Водохрещем».

22 січня – перша смерть на Майдані. Українець вірменського походження Сергій Нігоян, був вбитий на Грушевського.

Тоді Україна втратила не одного Героя і ненависть протестувальників до тодішньої влади лише зростала. Проте, найгірше було попереду.

ОЛЕГ БАРНА, прожив 1,5 місяці на Майдані:

«Найжахливіше, найстрашніше це було після 18 лютого».

18-20 лютого 2014-го року – завершальний етап Революції Гідності. Масові розстріли на Інститутській.

Десятки вбитий, сотні поранених.

ОЛЕГ БАРНА, прожив 1,5 місяці на Майдані:

«Біля Будинку офіцерів, я отримав поранення від травматичної зброї, кулі, вперше в житті втратив свідомість. Переди тим, відтягуючи від побиття лежачого нашого побратима, якого п’ять озвірілих «беркутівців» били дубінками. Одного вдалося витягнути, інших не встиг – відрубався. Далі – лікарня. Але перед цим мене медики затягнули без свідомості в Будинок офіцерів і я там бачив, як вмирали троє людей. Три трупа. Яким робили реанімацію, але врятувати від тих побоїв не змогли».

В цей час в містах України відбулись масові безлади. Невідомі підпалювали всі держустанови. В Тернополі вночі горіло все: прокуратура, суд, міліція, ДАІ та СБУ.

Після такого у мешканців з’явився страх. Адже, у напрочуд спокійному місті, стало небезпечно. Тоді, за порядок в Тернополі взялась «Самооборона».

ІВАН КОВАЛИК, лідер Самооборони Майдану Тернопільщини:

«Ця ненависть була дуже природною, тому що на Майдані атмосфера була дуже така неприємна. Коли почали похорони влаштовувати на Майдані і тому побідне. Ненависть до органів влади була надзвичайно висока. І ми бачили, що відбулось, фактично в лютому, коли під кулі всі йшли. Нікого це не стримувало і купа наших бійців віддавали свої життя і готові були це зробити. І те, що відбулося в Тернополі, воно так би мовити, має стимулювати наступних представників силових структур, які будуть виконувати свій конституційний обов’язок про те, що пам’ять має жити, що таке відбулося, що є певна межа, що не можна людей підводити».

22 лютого Віктора Януковича, фактично, скинули з президентського крісла. Його поплічники, Пшонка, Захарченко, Азаров та інші, роз’їхались хто куди і сьогодні за масові вбивства мирних людей перебувають в розшуку.

А тих, хто вірно стояв за краще майбутнє України, які безбоязно йшли на спротив силовикам, ми тепер називаємо Героями Небесної Сотні.

Загиблих майданівців, серед яких і вихідці з Тернопільщини, ми вшановуємо, оплакуємо та дякуємо їм. Адже ці молоді та відважні хлопці заплатили за любов до своєї держави найвищу ціну.

ОЛЕГ БАРНА, прожив 1,5 місяці на Майдані:

«Це дійсно ті сторінки історії, які ми не повинні забути, хоча б ради того, щоб зробити з цього всього правильні висновки і не допустити це в майбутньому».

 

Автор: Мар'яна Том'як

Мар'яна Том'як
Журналіст

Залишити коментар

Ваша електронну адресу не буде опубліковано. Обов’язкові для заповнення поля позначені *

*

Scroll To Top