Ви знаходитесь: Головна / Новини / Тернопільські брати-близнюки воюють у зоні АТО

Тернопільські брати-близнюки воюють у зоні АТО

Пліч-о-пліч по життю рухаються брати, Володимир і Ярослав Сімчуки. На двох у них одна професія – чоловіки правоохоронці. Обидва, аби захистити майбутнє своїх родин та України, воюють у зоні АТО. Та не лише це є спільним у братів – вони, як і їхні дружини, близнюки.

Вони справедливі та сміливі, так про братів Сімчуків відгукуються їхні рідні. Тому, яке майбутнє для себе обрати, чоловіки не вагалися, обидва подались у правоохоронці. А потім знову ж таки без вагань поїхали і на Схід. Спільною у Володимира та Ярослава є не лише доля, однакові у них й обличчя. Вони близнюки. Чоловіки розповідають, один без одного вже не уявляють свого життя.

ВОЛОДИМИР СІМЧУК, інспектор чергової частини УБОЗ УМВСУ в області

«Разом легше переносити різні труднощі, і підтримка один одного дуже колосальна. Я не уявляю ситуацію, якби брат би поїхав туди на Схід сам. Я б, напевне, посивів би тут, переживаючи за нього».

ЯРОСЛАВ СІМЧУК, інспектор чергової частини УБОЗ УМВСУ в області

«Плече брата, спина брата діє, як щит і мур непробивний. Надійне плече брата, завжди переконуюсь і знаю, ніколи тебе не підведе у будь-якій ситуації».

Боялись за братів Сімчуків і їхні дружини. Своїх половинок, до слова, Володимир і Ярослав також обирали серед близнюків. Найважче, розповідають жінки, було пояснити дітям, куди поїхали тати. Тому вигадали історію про змагання.

НАДІЯ СІМЧУК, дружина Володимира

«Артему спочатку сказали, що тато їде на війну, що за нього треба молитися, в Бога здоров’ячка просити. Ну, Артем, молитись, на війну, добре. Я, як Діанці, як сказала, що йдемо молитися, за здоров’ячко тата просити, то в неї плач істерика, до Володі дзвонить. Володя свариться, нащо ти їй таке кажеш. Потім він пробув сам з нею про це говорити. В неї таке саме – плач, істерика. На кінець зрозуміли, тато поїхав на змагання».

ЛЮБОВ СІМЧУК, дружина Ярослава

«Не хочеться, щоб ще їхали більше, щоб вони взагалі не їхали туди. Звичайно, розумію, що буде таке, що поїдуть. Я вже не уявляю, що казати малій. Вона на змагання по другу медаль не пустить».

На Сході, розповідають брати, їх сприймають по-різному. Одні дякують, інші ж, навпаки, – нарікають на українських бійців.

ВОЛОДИМИР СІМЧУК, інспектор чергової частини УБОЗ УМВСУ в області

«Розказували, нас бачили, що НАТО війська клонує. Нам тільки не хватало ще «НАТОвської» зброї, щоб вони там жахалися».

ЯРОСЛАВ СІМЧУК, інспектор чергової частини УБОЗ УМВСУ в області

«Але єдине, що вражає, що там такі люди, я не хочу їх образити, просто слабкі духом. Вони мало всебічно розвинуті. Вони не орієнтуються. Ми говоримо, що ми на Заході живемо набагато краще вас. У нас нормальні ремонти зроблені в хатах, телевізори плазмові. Ми прагнемо вступати в Європу, до європейських хороших стандартів життя. А вони думають, що Росія їм допоможе».

Нерідко, кажуть чоловіки, життя і їхні, і побратимів рятував Бог. До прикладу, одного разу у Євангеліє, що було в кишені товариша близнюків, влучив осколок. Чоловік не постраждав. Та хоч історія закінчилася щасливо, близнюки кажуть, понад усе прагнуть, аби їхні діти ніколи не чули вибухів, а жили під мирним небом.

Автор: Олена Юрик

Залишити коментар

Ваша електронну адресу не буде опубліковано. Обов’язкові для заповнення поля позначені *

*

Scroll To Top