Ви знаходитесь: Головна / Новини / Як живуть сьогодні мешканці Попасної, бачили кореспонденти ІНТБ
Як живуть сьогодні мешканці Попасної, бачили кореспонденти ІНТБ

Як живуть сьогодні мешканці Попасної, бачили кореспонденти ІНТБ

Попасна – районний центр в Луганській області. Вже 9 місяців над містом майорять синьо-жовті стяги. Взимку терористи активно намагалися повернути населений пункт собі. Навесні тут ситуація почала покращуватись, але ворог пильності не втрачає.

ВАСИЛЬ ТОМЧИШИН, кореспондент ІНТБ

«Понад 25-тисячне місто Попасна повертається до життя, але разом з тим і почастішали ворожі обстріли».

До слова, чисельність населення Попасної за останнім переписом становила близько 25 тисяч осіб. Після зимових наступів ця цифра зменшилась до 3 тисяч. Тоді тут залишалися переважно пенсіонери та ті, кому немає куди втікати.  А ще на вулицях було чимало собак, яких покинули господарі. Сьогодні ж мешканці Попасної потроху повертаються у свої домівки.

ОЛЕКСАНДР, військовий Нацгвардії України

«Лише тут так відносно спокійно, але якщо далі, ближче до лінії розмежування, то там постійно відбувається вогневий контакт. Коли ми тільки заїхали, то руху практично ніякого не було, дуже мало людей було по місту. А вже ось нещодавно ми їздили в лазню, то бачимо вже набагато більше і головне діти зявилися. Тобто бачимо, життя починає налагоджуватись».

Місцеві жителі, попри все, намагаються жити далі. З самого ранку хтось поспішає на роботу, хтось порається по господарству. Але у всіх спільна біда – війна.

місцева жителька

«Конечно, стреляют. Ось учора у три часа стреляли. Я на пенсии. Моя пенсия 1200. За 45 год заробила баба, а цены? А цены? Ужас! Ужас!»

п. ВОЛОДИМИР, місцевий житель

«Да, вот с колодца, потому что лучше с него пить, ведь так ржавчины полно. Дом то не разрушен, но крыша немножко побита у меня, две воронки от града у меня, засыпаю до сих пор. Как-то било так шахматным порядком – одна здесь, другая буквально рядом, забор повыбивало это самое».

Пані Антоніна, наприклад, у рідній домівці переживає другу війну. У своїх 77 років вже нічого не боїться, каже, головне молитися.

п. АНТОНІНА, місцева жителька

«Молитву прочитала, мені подарив солдатик книжечку, вони в’їхали були отам, де кухня. Я не боюся, ну а шо? Лежала в спальні, вікна торохтять, криша тоже, знаряди позбирала. Не боюсь, уже 77 год прожила, скільки ж можна?»

Поряд з місцевими мешканцями у Попасній живуть і українські військові. Саме вони втримують це хитке перемир’я. Ранок. Бійці зведеного загону УМВС в Тернопільській області щойно здали нічну зміну на блокпостах. У місцевому будинку культури готують майже домашній сніданок та радо зустрічають нашу знімальну групу.

СЕРГІЙ ВАСИЛИК, військовий зведеного загону УМВС в Тернопільській обл.

«Зараз готуємо стейки з курячого філе. Використовуємо те, що маємо. На швидку руку, бо зараз всі замучені, хочемо віддихнути, бо були ніч на службі. Потім будемо готувати борщ, плов будемо готувати, ченахи готуємо».

Проблем з харчуванням та продуктами, кажуть військові, немає. Всього, що привезли з Тернополя має вистачити до кінця служби.

ТАРАС ЮРИК, народний депутат України (фракція «Блок Петра Порошенка»)

«Ресурсів вистачає, хлопці не скаржаться, забезпечені харчуванням, забезпечені всією необхідною технікою, для того, щоб реалізувати завдання, яке перед ними стоїть, тому я думаю все в порядку в нас. Ну і звичайно, як кожен добрий український волонтер, ми приїхали і привезли хлопцям різних хороших і потрібних для них продуктів харчування та інших потрібних речей»

МИКОЛА МИКИТАШ, підполковник міліції, завскладу

«Харчуємся в норму, все нормально. Велике дякуємо волонтерам нашим тернопільським, а також всім небайдужим, хто приклався, аби ми сюди поїхали і не відчували ніяких проблем щодо нашого перебування».

Наші хлопці до таких непростих умов проживання, здається, звикли. Кожен має свої обов’язки, навіть облаштували на підвіконні імпровізовану грядку.

ЮРІЙ ШМЕГЕЛЬСЬКИЙ, підполковник міліції

«Обрізається отак до половини бутилка пластикова. І не засмічуєм довкілля і вирощуєм для себе. Буквально дня чотири, тут ж тепло, сонце гріє. Днів п’ять і маємо свіже до столу».

Побут побутом, а війна примушує бути пильними постійно. Аби не пропустити позицій ворога в глиб нашої території, хлопці змушені цілодобово тримати блокпости під контролем, адже через весняну зелень противнику все легше вдається бути не поміченим.

Автор: Олена Юрик

Залишити коментар

Ваша електронну адресу не буде опубліковано. Обов’язкові для заповнення поля позначені *

*

Scroll To Top