Ви знаходитесь: Головна / Новини / здоров'я / У Тернополі відзначили Міжнародний День білої тростини

У Тернополі відзначили Міжнародний День білої тростини

Про життя і побут незрячих мало хто знає. Це не проблеми із зображенням, уявіть що це – все що ви бачите і саме так вам потрібно сприймати світ. Або так. Незвично і незручно. Правда ж? А чимало людей у такій темряві живуть постійно.

НАТАЛІЯ ЄДНАК, кореспондент ІНТБ:

«Кожної хвилини у світі втрачає зір одна людина, кожних 5 хвилин – це дитина. На Тернопільщині людей, які не бачать – близько двох з половино тисяч, в Україні їх 50 тисяч, а у світі – 50 мільйонів».

У Тернопільському обласному навчально-інформаційному центрі «Біла тростина» щорічно відзначають Міжнародний День сліпих. Тут кажуть, це більше свято для себе, адже оточуючі на їхні проблеми увагу звертають мало.

ГАННА БОГАТИРЬОВА, вчитель міжобласної школи для сліпих і слабозорих:

«Приклад ось такий: незряча людина стоїть на зупинці. Всі посідають в автобус, а незряча буде стояти і стояти, бо вона не знає – коли можна сідати, коли не можна сідати і як сідати. Значить, тому треба виховувати, щоб були люди уважні, щоб звертали увагу на білу тростину, щоб водії були уважні, щоб знали, що коли піднята вверх біла тростина – це значить треба зупинитися і дати людині пройти на пішохідному переході. Ну, і багато таких інших деталей».

СЕРГІЙ НАДАЛ, міський голова Тернополя:

«Це ще один день, ще одна можливість задуматись, по-перше, про безцінний дар, яким є здоров’я. Це ще один день задуматись і згадати про те, що чи все ми належне зробили, щоб помогти ближньому свому. Це ще один день зрозуміти, віддати данину тим людям, які, можливо, не бачать кольорів світу, але я впевнений, і чуючи навіть ту пісню, що ці люди мають почуття набагато сильніше розвинуті, ніж ми. Вони чують душою і серцем».

Ганна Іванівна вже багато років працює у Тернопільському навчально-консультаційному пункті міжобласної школи для сліпих і слабозорих без обмеження віку. Вона розповідає, неодноразово цей заклад хотіли закрити, але навчання для таких людей є необхідним. Адже тільки так вони мають можливість адаптуватися в суспільстві.

ІВАН КОЛОСОВСЬКИЙ, ветеран ТОНІЦ «Біла тростина»:

«Мені вже 69 рік, втратив зір в тритижневому віці, тим не менше, отримав вищу освіту, працював на керівних роботах тут, в товаристві сліпих, а також в цій школі вчителем суспільних дисциплін, бо я історик за освітою».

Ветеран «Білої тростини» запевняє, незважаючи на те, що в дечому його можливості обмежені – йому подобається допомагати іншим, адже часто незрячі залишаються із своїми проблемами сам на сам.

ІВАН КОЛОСОВСЬКИЙ, ветеран ТОНІЦ «Біла тростина»:

«Допомагати легко, з одного боку, і надзвичайно важко з другого. Тому що те, що ти можеш зробити – ти робиш з радістю, а те, що ти не можеш зробити – випросити надзвичайно важко».

Іван Дмитрович розповідає свою історію і каже,  в житті ніхто ні від чого не застрахований. Він народився здоровою дитиною, але фатальною стала помилка лікарів.

ІВАН КОЛОСОВСЬКИЙ, ветеран ТОНІЦ «Біла тростина»:

 «Мені радянська, найпередовіша в світі медицина в 1947 році закапала не тими каплями. Переплутали. Коли мені було 3 тижні і моєму братику. Мій братик помер, я живий. Казали, медицина, та сама, що через 2-3 тижні я маю померти, бо через півтора місяці від народження я важив 1800, народившись – 2050. І радію життю, і розмовляю, і спілкуюсь з Вами».

Обділені зором, але не обділені талантами. Серед учнів цієї школи є вже дипломовані спеціалісти, спортсмени та музиканти.

До речі, центр «Біла тростина» на Тернопіллі працює вже 15 років, а всім, хто виявить бажання допомогти, тут завжди раді.

 

Автор: Наталія Єднак

Наталія Єднак

Залишити коментар

Ваша електронну адресу не буде опубліковано. Обов’язкові для заповнення поля позначені *

*

Scroll To Top