Ви знаходитесь: Головна / Новини / Рік тому в Дебальцевому загинув Віталій Лотоцький
Рік тому в Дебальцевому загинув Віталій Лотоцький

Рік тому в Дебальцевому загинув Віталій Лотоцький

Рівно рік минув з того дня, коли тернополянин Віталій Лотоцький загинув поблизу Дебальцевого. Автомобіль, котрий перевозив поранених, серед яких був Віталій, потрапив під ворожий обстріл.

Рік тому Дебальцеве було найгарячішою точкою в зоні АТО. Територію довкола цього населеного пункту з обох сторін оточили вороги, утворивши Дебальцівський котел.

ІГОР КРОЧАК, військовий історик

«Це стратегічний вузловий пункт, він перериває комунікації противника. Той, хто володіє залізничним вузлом в Дебальцеве, це дуже складність між ДНР і ЛНР комунікативних ліній».

В 128-й бригаді, яка воювала під Дебальцевим, було чимало тернополян. Серед них і Віталій Лотоцький. Волонтер Василь Конько каже, Віталій врятував йому життя, а тому назавжди залишиться у його пам’яті.

ВАСИЛЬ КОНЬКО, координатор групи «Схід та Захід єдині»

«Мені ворожими осколками пробило два колеса, я не зміг більше їхати і тільки написав есемеску, бо там зв’язку не було. Есемеска прийшла до Віталіка на телефон, він не вагаючись взяв своїх двох побратимів зі 128, сіли на БМП, і прикриваючи від ворожих куль, так мене витягли з поля, так я лишився живий».

Однак, своє життя боєць врятувати не зміг. За декілька днів до операції виходу з Дебальцевого, Віталій потрапив під обстріл. Побратими пригадують, знищивши ворожий танк, Герой був тяжко поранений. Його привезли на поляну, на місце дислокації 128-ї бригади, там прооперували. А потім повезли в Артемівськ.

ВАСИЛЬ КОНЬКО, координатор групи «Схід та Захід єдині»

«Уже вивезли його за Дебальцеве, прооперували ногу йому, ліву, відрізали. Але бачте, в Уралі, що їхали два Урала, кацапи стріляли уже поранених. Так і він загинув».

Через кілька днів розпочали операцію виходу наших бійців з Дебальцевого. Але ще не один захисник, як і Віталій Лотоцький, додому звідти не повернувся.

о. АНАТОЛІЙ, військовий капелан

«З Віталієм познайомився там уже, на Сході. Про нього можу сказати, що він був завжди одним із перших. Коли я їхав на передову, він завжди сам зголошувався, щоб їхати як охоронець мій. Я ніколи не мав сумніву, що якби було потрібно, що він би своїм тілом захистив мене, він був мужнім воїном, чесним, порядним і побожним».

Товариші Віталія Лотоцького зі всієї України з’їхалися, аби вшанувати його пам’ять. Кажуть дружба загартована під обстрілами – це на все життя.

ВІКТОР, товариш Віталія Лотоцького                       

«Був бойовий товариш дуже сміливий, відповідальний. Просто вже слів немає».

ОЛЕКСІЙ, товариш Віталія Лотоцького

«Я його знаю, я сам місцевий, ми працювали разом, служили разом, можна сказати і призивалися разом. Він на день швидше пішов, а я зразу за ним. Був другом і був другом надійним».

ВАЛЕРІЙ, товариш Віталія Лотоцького

«Хороший хлопець, молодець. Побільше б таких хлопців. Просто прекрасний чоловік».

На 22-й школі в Тернополі, де навчався Віталій, восени встановили пам’ятну дошку. А влітку минулого року рішенням сесії міської ради Віталій Лотоцький, як і решта тернопільських Героїв, які загинули в зоні АТО, отримав звання «Почесний мешканець міста».

Автор: Оксана Максимлюк

Оксана Максимлюк

Залишити коментар

Ваша електронну адресу не буде опубліковано. Обов’язкові для заповнення поля позначені *

*

Scroll To Top