Ви знаходитесь: Головна / Новини / У тернопільській школі встановили меморіальні дошки загиблим Героям

У тернопільській школі встановили меморіальні дошки загиблим Героям

Двох своїх загиблих випускників вшановували у 14-тій тернопільській школі, там відкрили пам’ятні дошки Героям: Віталію Куриловичу та Володимиру Вовку.

 ВАНЕССА, учениця ТЗОШ №14 ім. Богдана Лепкого

«Ці меморіальні дошки символізують для нашої школи вічну пам’ять про Героїв АТО, підтримку для їхніх батьків. Також в нас часто збираються кошти для допомоги сімям загиблих. Це як настанова для учнів, для наших нащадків – завжди пам’ятати, що в нашій країні є такі Герої».

 ІЛОНА, учениця ТЗОШ №14 ім. Богдана Лепкого

«Для нас є дуже особливо, адже ми маємо вшановувати пам’ять тих людей, завдяки яким ми можемо спокійно навчатися і ходити вулицями нашого міста».

Встановлені дошки це не лише пам’ять та шана полеглим бійцям, зазначає директор чотирнадцятої школи, але й нагадування про їхній героїзм.

ОЛЕГ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ, директор ТЗОШ №14 ім. Богдана Лепкого

«Найголовніше те, що вони показали людям, як треба любити життя, як до нього ставитися. І не хотіли бути рабами, бути підневільними, а дали відсіч і головне показали приклад тисячам, мільйонам молодих людей, як треба ставитися у житті».

Майор Віталій Курилович пройшов шлях від рядового солдата до офіцера – начальника групи бойової спеціальної підготовки. З початку військових дій на сході України він не стояв осторонь і одним із перших пішов на передову.

СВІТЛАНА, сестра Віталія Куриловича

«Часто повторював: «Я не можу просто так сидіти і дивитися, як ворог рве мою країну на шматки. 29 травня у 14-му році Віталік трагічно загинув. Він доставляв продукти на вертольоті МІ-8 разом з генералом Кульчицьким і 12-ма військовими. Товариші по службі сказали, що в той день він не повинен був летіти, але він просився виконати це завдання сам».

А на початку лютого 2016-го тернополяни прощалися із ще одним Героєм. З 44-річним капітаном медичної служби Володимиром Вовком. В зоні АТО військовий лікар перебував близько року, за цей час врятував життя не одного бійця. Володимир не дожив кілька днів до завершення служби.

 ІРИНА, матір Володимира Вовка

«Дуже важко говорити, хочу тільки в першу чергу подякувати дирекції школи, яка організувала все це, всім дітям. І дітки пам’ятайте, що саме найдорожче, то є наша країна, бережіть її і бережіть своїх мамів, батьків, щоб вони не плакали так, як сьогодні плачу я».

Автор: Мар’яна Феник

Мар’яна Феник

Залишити коментар

Ваша електронну адресу не буде опубліковано. Обов’язкові для заповнення поля позначені *

*

Scroll To Top