Ви знаходитесь: Головна / Новини / В Збаражі вшанували Героїв Небесної Сотні

В Збаражі вшанували Героїв Небесної Сотні

10 година ранку 20 лютого в Збаражі – символічна. По школах у цей час  «Дзвони пам’яті» і молитва. Та й заходи з вшанування Героїв Небесної Сотні також починають о десятій. Це тому, пояснюють, що близько десятої ранку, рівно три роки тому, в один день та майже в один час, край втратив одразу двох молодих, відважних патріотів – Устима Голоднюка та Назара Войтовича. Пам’ять про них та про ці страшні дні живе, і бодай молитвою в центрі Збаража, жителі міста згадують та вшановують своїх Героїв. Тоді пішою ходою йдуть на місцеве кладовище, де похований Устим Голоднюк.

п. БОГДАН

«Ми прийшли сюди вшанувати Героїв України, які віддали своє життя за волю України».

Людей біля могили Устима зібралося чимало: були і ті, хто знали його особисто, і ті, хто дізнався про нього вже після смерті. Рідні Устима Голоднюка – кажуть, це втрата, яка з роками не стає менш болючою.

ГАЛИНА КІНАХ, бабуся Устима Голоднюка

«Ніколи вона не буде менша, ніколи. Чужим людям, то – так, а своїм – ніколи!»

Дідусь Устима – Василь Петрович, зізнається, в перший рік після смерті онука, щодня ходив на його могилу.

ВАСИЛЬ ГОЛОДНЮК, дідусь Устима Голоднюка

«Я живу багато років вже в Збаражі, але такого похорону я не бачив. Це були не сотні, а тисячі людей. Це наша дитина і в такому віці він загинув, в 19 років. Він відбув там 3 місяці і батько поїхав по нього, щоб забрати його додому, щоб трошки відпочив».

Рідні Устима сумують, що не встиг повернутися додому, та не встиг здійснити ще багато планів, про які писав в своєму блокноті. А ще не розуміють, чому жодного вбивці сотні людей досі не покарано.

ВАСИЛЬ ГОЛОДНЮК, дідусь Устима Голоднюка

 «Вже минуло три роки і нема тих, хто вбивав наших дітей, нема їх. Винуватих нема і ще три роки протримають і на тому скінчиться, а діти наші загинули».

«Поліг за Вкраїну у нерівнім бою…» – написано на могилі Назара Войтовича, у його рідному селі Травневе, що на Збаражчині. Біля пам’ятника юнаку, якому не виповнилось навіть 18, стоять жовто-сині квіти вкриті інеєм. Кілька днів тому вшанувати пам’ять свого Героя приходили учні сільської школи, яка носить ім’я Назара Войновича. А також в його шану щороку проводять районний мистецький конкурс «На крилах надії».

ВАСИЛЬ ОВЕРКО, директор школи ім. Н. Войтовича (с. Травневе)

«Перший рік тільки сусіди тут зі школи зібралися, наступний рік вже було 8, а цьогоріч вже було 16 шкіл, які взяли участь в тому конкурсі. Ми не забуваємо, він для нас, як… ті слова пісні «вічна пам’ять» для нас не є просто словами. Хто приходить на цвинтар, спочатку йде до могили Назара, потім йде до могил своїх батьків, своїх родичів, хто тут похований».

І в школі Назара, і в школі Устима створили музеї, які бережуть пам’ять своїх Героїв. А ще, люди хочуть, аби в місті стояв пам’ятник полеглим за Україну: і на Майдані, і на Сході, землякам. Кажуть, проект для нього вже є, залишилося знайти місце та кошти. І сподіваються, що до 4-ї річниці він вже стоятиме.

Автор: Оксана Максимлюк

Оксана Максимлюк

Залишити коментар

Ваша електронну адресу не буде опубліковано. Обов’язкові для заповнення поля позначені *

*

Scroll To Top