Діти, що втікали з небезпечних районів Донеччини та Луганщини, та ті, хто не хоче жити в російському Криму – тепер, замість пострілів і гулу військової техніки, чують плескіт води та шум гір. П’ятдесят двох підлітків майже на місяць поселили у літньому таборі за Бучачем. Подивитись як там обжились – їздили наші кореспонденти.
Перші, кого помічаємо – двоє хлопчаків. Один у футболці з тризубом, окрім того – розмовляють чистою українською. Володя і Андрій двоюрідні брати. З рідного Криму втікали цілою родиною. Володя розповідає, не вдалося вчасно поїхати його татові. Чоловіка за патріотичну позицію катували майже два тижні.
ВОЛОДЯ і АНДРІЙ, брати-кримчани:
« Я, моя мама, брат Назар і Олексій, поїхали з Криму спеціально, бо знали що буде дуже небезпечно, а мій тато залишився і його, він організовував завжди мирні акції, його схопили і 11 днів катували, а потім його поміняли, і ми його знайшли»
В Каті – сценарій схожий, щоправда, на щастя, втекти таки встигли. Дівчинка розповідає, вітчим весь час був на Майдані. Вона та мама пережили погрози. Втікали з дому, коли слова перейшли в дії.
КАТЯ, жила в Євпаторії:
«Почали погрожувати реально, дзвонили, цеглою вікно розбили, двері намагались підпалити. Вночі нам подзвонили, потім почали вибивати двері, сказали що вб’ють, ми просто зібрали речі і навіть не знали куди, але поїхали»
Богдан тікав з друзями. Він вихованець дитбудинку. Каже до пострілів та вибухів діти на Донеччині звикли.
БОГДАН, приїхав з Краматорська:
«Чути було постріли, з міномету ніби, стріляли з Калашникова, було чути. Ми сиділи в будинку, нам казали, щоб вразі чого готувались в підвалі ховатись, приїжджали люди привозили їжу нам, щоб на всякий випадок».
Таких страшних та зовсім не дитячих історій тут безліч. З районів АТО та Криму сюди привезли більше півсотні дітей. Літній табір, впевнені чиновники, допоможе хоч частково забути про пережиті жахіття.
НАТАЛІЯ НАЙЧУК, начальник управління у справах сім’ї та молоді ОДА:
«В п’ятницю ми отримали перших дітей, 52-є, з Донецької, Луганської областей, а також з Криму переселенців. Приїхали до нас набиратися сил, відновлювати психічне і фізичне здоров’я».
Дітей-переселенців не відокремлювали. Тут вони живуть разом з тими, над ким військові літаки, на щастя не літали. Дві столичні подружки кажуть, подружились ще не доїхавши до табору.
ДАША і РЕГІНА, киянки:
«Ми всі їхали разом, в одному автобусі, якось відразу ми знайшли спільну мову, почали з першого дня зразу спілкуватися, по 3-4 чоловіки ходили разом».
Тут з дітьми не лише бавляться, каже директор табору. З ними працюють психологи. Проте, запевняє, всі у нормальному стані. Щоправда у серце Західної України більшість їхати таки побоювались.
ІВАН КІНДРАТ, директор оздоровчого комплексу:
«Діти нормальні, такі як всі, адекватні, їх просто так залякували Західною Україною, що вони коли приїхали з автобуса, не знали куди себе подіти, яке до них буде відношення, бо вони говорять російською мовою».
З дітьми навіть міліція. Сьогодні приїхали аби пограти в волейбол і показати службових песиків. Таким чином, кажуть, хочуть продемонструвати дітям, що міліція їх захищатиме у будь-яких ситуаціях.
ПЕТРО ТИХОВИЧ, начальник кримінальної міліції у справах дітей:
«Намагаємось такі заходи, спортивно-масові, проводити, щоб виховати в цих дітях повагу до закону, і щоб вони відчували в працівниках міліції партнерів».
Тут навколо гори, озера та сонце. Щодня екскурсії, дискотеки і катамарани. Проте не лише для дітей. Кримчанка Наталя тут з семирічним сином Тимофієм. Поїхали з дому ще до референдуму, бо підозрювали чим все закінчиться. Каже, хлопчику пояснили все одразу.
НАТАЛЯ, не хоче жити в Росії:
«В свої сім років він дуже добре розуміє, що відбувається, що сталось з Кримом, хто це зробив, може заплакати при розмові».
Діти тут відпочиватимуть майже місяць. Далі табір прийматиме новий заїзд з дітьми з небезпечних українських областей.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Тернополя та області.
