Традиція прикрашати оселю дідухом виникла набагато давніше, ніж ставити ялинку, кажуть народознавці. За звичаєм, напередодні Різдва, у Святвечір, його в оселю заносив господар та ставив на покуті. Дідух – це дух дідів, тобто, всіх попередників роду. І якщо раніше це була жменька сіна чи соломи, то тепер виготовляють дідухи в найрізноманітніших варіантах. Втім, якої б форми вони не були, усіх єднає чи не основне призначення – бути для родини своєрідним оберегом.
ІВАН ГЕРЦ, директор обласного Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді:
«Коли заносять у хату оцей дідух, це значить достаток в хаті, це згадка про своїх родичів, тобто, не тільки тих, які зараз живуть, а ті вже, що відійшли в інші світи. Тобто, із дідухом ми завжди відчуваємо подих отих родинних зв’язків, які є у тій чи іншій сім’ї».
Процес виготовлення дідуха, запевняють майстри, розпочинається ще із заготовки зерна, з якого згодом виростуть колоски. Зробити такий оберіг з вже готових злакових культур під силу кожному. Втім, скільки часу займе саме плетіння, кажуть умільці, залежить від складності та майстерності того, хто плете. Наприклад, простий сніп, з кількох пучків колосся, нескладно буде виготовити і за день.
ГАЛИНА ГЕВКО, керівник гуртків обласного Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді:
«Може бути звичайний сніп, може вже відрізнятися. Можуть бути зв’язані снопи з однакових злакових, можуть бути різні. З вівса, пшениці жита, і кожна з них щось символізує».
Кожен район, розповідаютьмайстри,має свого традиційного дідуха.
ГАЛИНА ГЕВКО, керівник гуртків обласного Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді:
«Суто в нас, в Теребовлянському районі, звідки я сама родом, в нас вдома ще з давніх-давен його виготовляють. Це дідух, який складається з голови, яка складається з пшеничних колосочків і від нього відходять стебла, які складаються з житніх або з вівсяних колосочків, обмотані осокою. А потім вже всі ці стебла і оця голова змотується косою, яка також сплетена з осоки. І формується внизу у вигляді триніжки».
Трохи призабутий, втім, не менш цікавий звичай – плетіння різдвяних павуків. Це – ще одна традиційна прикраса оселі, виготовлена, здебільшого, із соломи. Різдвяні павуки також вважаються оберегами нашого народу і символізують злагоду, благополуччя та мир в домі.
ІВАН ГЕРЦ, директор обласного Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді:
«Якщо формується ось цей павук, тут так само переслідуються деякі традиції. Свого роду, це родовідне дерево. Коли складається павук, тут відображаються не тільки сучасна сім’я, але і їхні батьки, діди і прадіди, тобто, це так само, як і дідух, є обов’язковим символом традиції українського народу».
Як і дідухи, різдвяні павуки також бувають найрізноманітнішими. Залежно від задуму, майстри їх прикрашають, до прикладу, зірочками чи ангеликами. Готовий виріб розміщують в помешканні на видному місці. Від найменшого подиху вітру павучки рухаються, створюючи враження живої істоти.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Тернополя та області.
