Андрій Тимощук – так звали Героя, з яким сьогодні попрощалися на Підволочищині. Він став уже 9-м бійцем з цього району, який пішов з життя в зоні АТО. Зустрічали Героя учора на мості, що веде з Підволочиська у Волочиськ.
МИКОЛА СКУЙБІДА, заст. голови Підволочиської районної ради:
«Звичайно, ми би не хотіли, щоб це був сценарій, але так воно є, так получається. Ми так кожного нашого Героя, саме так зустрічаємо. Тут, на Збручі, от священики, «Самооборона» бере його на руки, представники військкомату, МНС – Міністерство Надзвичайних ситуацій, міліція, і так супроводжуємо його до Ангела-Хоронителя, в нас тут в центрі. Там буде відправа, священики відправлять, а потім тіло доставляють додому».
Андрій був родом із Теофіполя Хмельницької області, там досі проживає мама Героя. Сам він із сім’єю вже кілька років мешкав у селі Галущинці Підволочиського району. Службу розпочав у лютому, а у серпні йому б виповнилось 43. Рідні та близькі кажуть, чоловік був добрим господарем та хорошою людиною.
ВОЛОДИМИР НЕДОШИТКО, сусід загиблого Андрія Тимощука:
«Я його знаю тільки з хорошої сторони. Дуже була чуйна людина, всім відкликувався на допомогу, мав дуже хороші «золоті руки». Культурний був, ніхто не міг на нього щось сказати зла. В селі, напевно, нема ні одної людини, щоб він комусь якесь прикре слово сказав».
Тернополянин Віктор Виноградов, який служив з Андрієм, розповідає, він був щирою людиною у побуті і надійним другом на полі бою. Проте, в зоні АТО ніколи не знаєш чого чекати. 12-го червня мінометна батарея, де служив Герой, потрапила під обстріл поблизу Станиці Луганської.
ВІКТОР ВИНОГРАДОВ, служив із Андрієм Тимощуком:
«Як загинув – я лічно не бачив. Я чув постріли, вже прибіг потім. Вже як оказувалась поміч. Швидка приїхала бистро, всьо, декілька хвилин, но травми були не сумісні з життям».
Вдома у Героя залишилися дружина та 15-річний син.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Тернополя та області.
