У Копичинській виправній колонії №112 діє підприємство, на якому працюють ув’язнені. Тут виготовляють дерев’яні та металеві вироби: споруди для дитячих майданчиків, крісла, лавки та інше.
ГРИГОРІЙ БАГРІЙ, директор підприємства Копичинської виправної колонії №112:
«На даний момент на підприємстві колонії працевлаштовано порядка 120-ти засуджених. Займаємося столярною, деревообробка, металообробка, ну і вироби, одноразові вироби для населення, згідно замовлень».
Згідно з чинним законодавством засуджені не зобов’язані працювати, а лише мають право на працю. Мабуть тому із більш як п’яти сотень ув’язнених на роботу ходить лише ¼.
засуджений, працює на підприємстві Копичинської виправної колонії №112:
«Займаємся в інструментальному цеху виготовленням лавочок, крісел. Мали досвід. Дехто, хто не має досвіду, то проходить навчання. Не важка робота. Працюєм з пів восьмої до пів п’ятої, обід з пів дванадцятої до пів першої. Субота-неділя – вихідний. Оплата щомісячно є, нараховується. Тут є в нас крамниця, беруть продукти чи які потреби, кому що потрібно».
В адміністрації Копичинської колонії розповідають, тут засуджені мають можливість здобути професійно-технічну освіту та отримати відповідний документ.
ОЛЕКСАНДР ОКРУЖКО, заст. начальника Копичинської виправної колонії №112 із соціально-виховної та психологічної роботи:
«По кожній спеціальності там набор 20 чоловік. Тобто в нас швачка є, муляр, столяр і слюсар-будівельник. Тобто засуджений 10 місяців навчається, коли закінчать навчання їм дають про закінчення корочку і, відповідно, якщо засуджений має спеціальність, він має можливість працевлаштуватись на виробництві колонії».
На виробництві із ув’язненими працює майстер із більш, як півстолітнім досвідом роботи.
ОСТАП ОПИР, майстер столярного цеху підприємства Копичинської виправної колонії №112:
«Працюю вже 56 років. Тут. З засудженими. Всьо нормально. Вікна, двері, всьо робим. Я показую. Свіжі приходять, я показую що робити, як робити, розмітки всьо так даю, як треба».
Остапу Дмитровичу – вже за вісімдесят, проте запевняє, робота не набридла.
ОСТАП ОПИР, майстер столярного цеху підприємства Копичинської виправної колонії №112:
«Якби обридло, то вже був би лишив. А так – працюю нормально, всьо».
В свою чергу, засуджені, які використовують своє право на працю кажуть, робота потрібна. І на це є кілька причин.
засуджений, працює на підприємстві Копичинської виправної колонії №112:
«Я думаю, що потрібна всім. Тому що скоріше і час проходить, і набагато краще. Дехто здобуває якусь професію собі».
До речі, державного замовлення виробництво Копичинської виправної колонії №112 не має.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Тернополя та області.
