Тернополяни поповнюють фонди бібліотек власними книжками

Автор:     Опубліковано: 6 Жовтня 2015 о 18:52    87 переглядів

Бібліотеки, про які дбають, заслуговують мати гарний книжковий фонд. Так вважає родина Габлевич. Мати – бібліотекар на пенсії, донька – філолог. Надбані за декілька поколінь книжки вони передають у фонди однієї з міських бібліотек.

Раніше по декілька у сумці, а потім довозили їх автомобілем. Скільки книжок сім’я Габлевич подарувала бібліотеці-музею «Літературне Тернопілля» ні мати, ні донька не знають. Тому що не рахують. Власну бібліотеку вони збирали протягом декількох поколінь і називають її своїм багатством.

ЛІДІЯ ГАБЛЕВИЧ, дарує бібліотеці книжки:

«Чому вийшло таке рішення, щоб передати саме цій бібліотеці? Тому, що цю бібліотеку очолює моя випускниця 3-ї школи. Така Галя, Галина Василівна тепер».

БОГДАНА ГАБЛЕВИЧ, дарує бібліотеці книжки:

«Вперше в Тернополі побачила такий солідний музей і я тут побачила усіх наших земляків. Титанічна праця вкладена, я би цій дитячій бібліотеці, я би особисто, присвоїла звання наукової».

Завдяки сім’ї доброчинців у «Літературному Тернопіллі» тепер більше української класичної літератури, книжок авторів рідного краю, а також мистецьких: про музику та музеї. Літературознавчих та народознавчих словників. А також українська проза та поезія, які раніше були недоступні.

БОГДАНА ГАБЛЕВИЧ, дарує бібліотеці книжки:

«Я вважаю, що це в нас тільки початок діяльності. Тому що мені треба часу, щоб віддати всю свою бібліотеку. Я маю на увазі літературу, яка виходила у 90-х роках. Безпосередньо, яка раніше не вивчалася в радянських школах і був дуже такий прекрасний час, коли все це виходило і я все це встигла купити».

Сьогодні українська книга, розповідають, є дорогою, тому багато хто не може собі дозволити її придбати. Це і є однією з причин, чому сім’я Габлевич вирішила дарувати книжки бібліотеці, а не родичам, друзям чи знайомим. Аби будь-який примірник завжди був доступний тому, хто його потребує.

ЛІДІЯ ГАБЛЕВИЧ, дарує бібліотеці книжки:

«Я вважаю, що всюди – спонсор, спонсор. Спонсор повинен бути і в бібліотеках також. Ну лежить книжка. Ну скільки вона буде лежати? Вже прочитали сусіди, почитала сім’я. Ну а далі? А тут постійний контингент дітей буде».

Окрім «Літературного Тернопілля», зазначають жінки, книжки родини є і у бібліотеці Української гімназії.

 

залишіть коментар