Володимира Кузика – відомого тернопільського журналіста – два роки тому забрала з життя важка хвороба. Йому було усього 42. У річницю смерті друзі та колеги за сумісництвом із сумом згадують про непоправну втрату.
АНДРІЙ ВАСИЛИК:
«Пройшло 2 роки, а таке враження, що ніби вчора не стало Володі. Дуже шкода, що хвороба забирає найкращих – кращих людей, кращих товаришів. Ми на цвинтарі, от стоїш і таке враження, що зараз підійде Володя і скаже: «Хлопці, привіт! Як справи?». Я сподіваюся, що ті люди, які знали Володю, які працювали поруч з ним, разом з ним, що в пам’яті він завжди залишиться такою світлою, доброю людиною».
НАТАЛКА КОЛТУН:
«Здавалося б ворогів в нього немає. Друзів дуже багато. Друзів багато, тому що Володя мав такий рідкісний дар – дружити. Отаким ми його запам’ятали. Крім того, він був великим професіоналом. Він був другом і для молодих журналістів, і для старших. Якась така людина, яка могла поєднати це професійне середовище. І от зараз наша компанія така, здається, різнобарвна – з різних видань, мені здається об’єднуючим фактором для нас є Володя».
ЛІЛЯ КОСТИШИН:
«Для Володі не існувало понять конкуренції в нашому фаховому середовищі. От журналістська солідарність, етика службова – це для нього був не порожній звук, не порожнє поняття. І мені дуже шкода, в нас зараз так багато молодих журналістів, мені так шкода, що вони не встигли з Володею познайомитися, бо тоді наша журналістика мала би інше обличчя».
Щирий і порядний, а ще готовий в будь-яку секунду, не вагаючись, прийти на допомогу. Словом чи ділом. Володю двічі просити не доводилось ніколи, згадують його друзі.
ЛЕСЯ ГУРЕЦЬКА:
«Володя був дуже доброю людиною і з гарним почуттям гумору, завжди він знаходив якусь розраду кожному. Якщо в тебе був поганий настрій, завжди щось міг розказати таке, що піднімало його, що розвеселило і він такий в нашій пам’яті і залишиться – з усмішкою на вустах, з таким добрим поглядом, і теплим, від якого завжди якесь тепло іде».
АНЖЕЛА КАРДИНАЛ:
«З сумом ми згадуємо, він назавжди буде жити в наших серцях. Намагаємося його згадувати не тільки в день його народження – 20-го липня, не тільки в день, коли він помер, а і завжди при всіх своїх зустрічах з колегами, ми завжди з посмішкою згадуємо теплі наші всякі історії, всякі зустрічі, життєві ситуації. Це була дуже хороша людина і такий щирий, гарний друг. Нехай він з Богом спочиває. Світла йому пам’ять надовго. Назавжди».
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Тернополя та області.
