Близько 2800 осіб з Тернопільської області були учасниками збройного конфлікту в Афганістані. Один із них – Володимир Фаріончук.На війну він, 21-річний, потрапив майже одразу після закінчення військового училища.
ВОЛОДИМИР ФАРІОНЧУК, учасник війни в Афганістані:
«В Афганістані служив в 1881-1983 році. Ми міняли тих, хто туди входив. Служив там на посаді командира саперного взводу. Потім – замісника командира роти спеціального мінування, потім – командиром інженерно-саперної роти. Приходилось брати участь у багатьох військових операціях. Ми, як сапери, завжди передавалися десантним підрозділам, мотострілковим, танковим, і проводили з ними різні операції. Був поранений, був контужений, нагороджений орденами».
Цю війну, каже Володимир Фаріончук, нерідко називають несправедливою. І, можливо, так воно і було.
ВОЛОДИМИР ФАРІОНЧУК, учасник війни в Афганістані:
«Ми свято вірили, що ми там потрібні, що ми дійсно допомагаємо афганському народові в його нелегкій долі, в його відтворенні своєї історії. Хоча, можливо, зараз, з висоти років, звичайно, це, напевно, було не так. Тому що кожний народ має право на своє визначення і робити те, що він хоче. Щоб ніхто не вказував, хто і що і як вони мають робити».
Після Афганістану, розповідає чоловік, проходив службу в багатьох точках Радянського Союзу, навчався в Москві, потім – командував військовою частиною в Німеччині. Згодом потрапив у Тернопіль, де і закінчив службу.
ВОЛОДИМИР ФАРІОНЧУК, учасник війни в Афганістані:
«Всім хочу побажати, щоби такі війни, такі події більше не повторилися. Особливо, зараз ми бачимо, що твориться в нашій країні. Йде неоголошена, несправедлива, та ж сама, війна, яку ми називаємо Антитерористичною операцією. Але, звичайно, всі розуміють, що це йде звичайна війна».
Зі слів голови міської ветеранської спілки, наразі воїни-афганці беруть активну участь у волонтерському русі, допомагають армії, нерідко і самі є учасниками бойових дій вже на території власної країни. В дусі патріотизму і любові до Батьківщини виховали і своїх дітей.
РОМАН ХРАПЦЬО, голова міської Спілки ветеранів Афганістану:
«Ми були перші на Майдані. Наші хлопці поїхали в АТО. Ви знаєте, що троє дітей сімей загиблих, це Міша Богач, Євген Косолапов і Проскуряков Андрій, а також син отця Івана Гуні Тарас Гуня виконують свій військовий обов’язок в зоні АТО».
В честь 27-річниці виведення радянських військ з Афганістану грошову допомогу від міської ради у Тернополі отримали близько 60 воїнів-афганців та представників сімей загиблих.
СЕРГІЙ НАДАЛ, міський голова Тернополя:
«Історики говорять, що справедливих війн не буває. Але, напевно, ця була найбільш несправедливою. Тому що наші хлопці, по суті, виявилися, ви всі, виявилися заручниками війни двох імперій. На превеликий жаль, багато хто не вернувся взагалі, багато хто вернувся покаліченим, пораненим. Але, напевно, ця війна загартувала ваші серця, ваші душі, і саме там, на цій афганській війні, зародилося таке поняття, як «афганці». Це люди, які мають особливо виражене почуття справедливості, люди, які мають свою активну громадянську позицію».
Відзнаками Президента та пам’ятними медалями нагородили воїнів-афганців також і в обласному управлінні Національної поліції.
ІВАН ЮРИК, учасник війни в Афганістані:
«Я був командиром міномета, а ми їздили на броньованому автомобілі, на гусеницям МТЛБ. І тоді зверху як вжарило нас, втратили свідомість. То добре, що по радіостанції. Механік-водій встиг доповісти, що горимо. По нинішній день, вже трошки менше, на правому плечі є, що машина горіла, і я так притулився випадково, ХБ згоріло, і лишився слід на все життя».
Вшановували афганців сьогодні і біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам. Помолилися за тих, хто не повернувся та вшанували тих, хто залишився живим.
СЕРГІЙ ЛІСОВИЙ, голова обласної Спілки ветеранів Афганістану:
«Політики по-різному трактують про ці війни, які відійшли вже в історію. Але я знаю, що ми в серцях нашого українського народу завжди залишимося військовослужбовцями, які з честю і гідністю виконали свій військовий обов’язок».
В лавах тих, хто ніс службу в Афганістані, були і жінки.
ЛІЛІЯ ПРОСКУРІНА, учасниця війни в Афганістані:
«Своим побратимам, с которыми я служила в нашей дивизии, желаю здоровья, крепкого-крепкого, злагоды в семье, чтоб дети росли, внуки радовали. И чтоб государство как-то поддерживало нашу тяжелую, все-таки, ситуацию. С воинами-интернационалистами, с воинами АТО. Это тоже очень так, ну как сказать… Им очень тяжело, очень тяжело. И на это все смотришь – и сердце рвется».
Натомість Володимир Олексюк побував в Афганістані не так давно.
ВОЛОДИМИР ОЛЕКСЮК, служить в Тернопільському обласному військкоматі:
«В 2013-2014 році проходив службу в складі коаліційних сил в Ісламській Республіці Афганістан. Служив в Кандагарі півроку, потім півроку служив в Гераті, це західна частина Афганістану. Порівняно з Лілією Василівною, звичайно, служба в мене була зовсім-зовсім інша. Набагато тихіша, набагато спокійніша. Тому що так, як воює НАТО, Радянський Союз так ніколи воювати не вмів. Там, в першу чергу, завжди цінувалося людське життя. Всюди, де можна було не посилати людей, людей не посилали».
Тоді, у 2013-му, каже Володимир Олексюк, вони ще не знали, що бойового досвіду доведеться набиратися і в рідній країні. Військовий, як і, напевно, чи не кожен з нас, сподівається, що наступним поколінням цього робити не доведеться.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Тернополя та області.
