Іванна Блажкевич – українська дитяча письменниця ХХ-го століття. Також відома, як громадсько-політичний діяч та педагог. Цьогоріч у тернопільській школі №9 відзначають 130-й її День народження.
ГРИГОРІЙ РИБАК, директор ТНВК ЗОШ №9 ім. Іванни Блажкевич:
«Діти повинні жити на якихось ідеалах, вони повинні мати якийсь зразок – до чогось тягнутися. І ми такий зразок найшли – Іванну Омельянівну Блажкевич. Була, як поет, як письменниця, але була саме найбільше – патріот України».
МАРІЯ САВІЦЬКА, учениця 9-го класу ТНВК ЗОШ №9 ім. Іванни Блажкевич:
«Це чудова письменниця, хороший педагог, культурно-громадська діячка. Вона вчить дітей ставати якимись добрішими, людянішими, її вірші надихають молодь. І я так думаю, що маленькі діти, тобто якісь першокласники, навіть менші дітки, будуть читати її вірші з великим захопленням».
Через свою проукраїнську діяльність Іванна Блажкевич з чоловіком тривалий час не могли знайти роботу поблизу дому, а тому у 1914 році переїхали на Франківщину.
ВОЛОДИМИР ЧАГРАК, директор Залукв’янської ЗОШ ім. Іванни Блажкевич (Галицький р-н, Івано-Франківська обл.):
«Вона приїхала до Залукви разом з своїм чоловіком Іваном, а так, як чоловіка забрали до Австрійської армії, у зв’язку з Першою Світовою війною, то Іванна Омельянівна фактично виконувала обов’язки вчителя і, водночас, директора школи. Вона проводила активну просвітянську діяльність, сприяла відкриттю кооперативів, читалень, крамниць, інших закладів. Активно працювала з молоддю, допомагала Січовим стрільцям».
ГРИГОРІЙ РИБАК, директор ТНВК ЗОШ №9 ім. Іванни Блажкевич:
«Вона перша була записана, дала клятву ЗУНР. 2-го листопада вона підняла сотню людей, які в Галичі захватили владу. За це – переслідування. Польська влада її робила арешти. Уявіть собі, що за 12 днів – 17 обшуків і 8 арештів».
Із п’яти дітей Іванни Блажкевич вижили двоє – син та дочка. Онуки, яких було восьмеро, часто з’їжджались до бабусі в село.
ІВАН П’ЯТКІВСЬКИЙ, онук Іванни Блажкевич:
«Від бабці, ми вже взнавали, будем казати, в ті часи, коли про то, ще говорити не можна було, ми вже знали, хто такі Січові стрільці, бо два рідні брати її були сотниками Української Галицької Армії. Ми вже знали, ще з малечих років, хто такий Іван Мазепа, бо вона тримала того портрета, як вона не боялася того портрета… то такий художній, гарний портрет, старовинний, Івана Мазепи. Вона зберігала і такі книжки, які були заборонені».
Іван П’ятківський каже, бабусю пам’ятає дуже добре.
ІВАН П’ЯТКІВСЬКИЙ, онук Іванни Блажкевич:
«Спеціально вона нам не розказувала ні про свою ту діяльність, ні про свою політичну, ні громадську роботу. То ми вже потім, з її щоденників, з її описів, будем казати вже за України, ми то все, коли то стало можливо. І ті, архіви всі зберігалися, вся інформація, практично. Ми вже потім там вичитували, і в документах, і в листах, ото ми взнали хто вона, яка її вага, будем казати, в нашому суспільстві. А так – бабцю любили, бабця нас дуже любила».
А ще, розповідає, онук, Іванна Блажкевич з особливою любов’ю ставилася до української мови.
ІВАН П’ЯТКІВСЬКИЙ, онук Іванни Блажкевич:
«От якраз вона була строгою, вона була вимогливою. Українська мова – то для неї було святе. А в радянській школі як? Та русизми були. Щось не так сказав – то ні в якому разі! Вона виправляла, поправляла, ми за це, звичайно, їй дуже вдячні. І в інших таких деяких питаннях, принципових питаннях – вона була дуже строга. Ну, а в таких, дитячих пустощах, то вона, ну, як до внуків, відносилася до нас дуже добре».
Народилася Іванна Блажкевич у 1886 році в селі Денисів, Козівського району. Проживши 90 років, там і померла.
