Це не агропромислова виставка. Це – нестандартне бачення голодомору її автором – архітектором Ростиславом Бортником. «163. Мистецтво заради пам’яті» – цифри в назві сам автор пояснює так:
РОСТИСЛАВ БОРТНИК, архітектор, автор виставки «163. Мистецтво заради пам’яті»:
«Це є середня кількість зернин в 5-ти колосках. Якщо ви пам’ятаєте, 7-го серпня 1932 року Сталін з Кагановичем видали постанову про захист державного майна. Тобто людям заборонялось, це початок голодомору рахується, в народі ця постанова получила назву «5 колосків». Я так прикинув, скільки це є. і вийшло – приблизна кількість – 163. Це за таку жменьку зернин, скажімо так, люди помирали просто: або їм давали 10 років, або їх розстрілювали».
З вересня минулого року і до кінця січня ця виставка була представлена в Києві. 1 зернина дорівнює 1-й людині. Біля кожної насипаної купи зерна – історична інформація про певний період та кількість жертв голодної смерті. Ростислав Бортник каже, ми мало усвідомлюємо суть минулого. Тому, він вирішив, цифри підсилювати асоціаціями.
РОСТИСЛАВ БОРТНИК, архітектор, автор виставки «163. Мистецтво заради пам’яті»:
«В епогей голодомору, в червні 33-го року, померли приблизно 800 тисяч осіб. Це в хвилину помирали 20 осіб, в годину 1168, і в день – близько 28 тисяч осіб. Це є кладовище, це є 3 кладовища розміром в футбольне поле. Тобто кожного дня було по Україні таке кладовище, заповнено померлими, похованими людьми».
Також автор, як приклад, наводить показник виселених, розкуркулених українців – 1 мільйон 600 тисяч осіб. Якби ці люди були в одному ешелоні, то вагонів було б майже 13 тисяч, каже Ростислав Бортник. А це 320 кілометрів. Тобто, перший вагон такого поїзда був би у Тернополі, а останній – в Чопі. Також за офіційними даними, в 33-му році загинуло 5 мільйонів 549 тисяч 300 осіб.
РОСТИСЛАВ БОРТНИК, архітектор, автор виставки «163. Мистецтво заради пам’яті»:
«Якщо би ці люди всі стали до купи, взялись за руки в живий ланцюг, то це був би живий ланцюг, протяжністю в кордон України або це є відстань від Харкова до Гібралтару – близько 5 тисяч кілометрів».
Ростислав Бортник каже, точну кількість жертв голодомору ми вже ніколи не дізнаємось. Проте, ми повинні пам’ятати такі сторінки історії нашого народу. Тому, автор планує продовжити свій проект вже в іншому вигляді.
РОСТИСЛАВ БОРТНИК, архітектор, автор виставки «163. Мистецтво заради пам’яті»:
«Моя ідея була в тому, щоб засіяти це зерно. Тобто, створити такий живий монумент кожному українцю. Кожній жертві. Тут приблизно є 192 мільйони зернин – майже 8 тон зерна. Але посадити не на полях за містами, а посадити в центрах міст, на квітниках, на клумбах, в тих місцях, де ми не звикли бачити це. І кожного дня б стикалися з цією ідеєю, ми кожного дня б бачили це. Приїжджали б туристи і питалися – чому це так? А це віддача пошани загиблим українцям».
ОЛЕКСАНДР СМИК, начальник міського управління культури і мистецтв:
«До всіх звертаюсь, кому небайдужа історія України, кому небайдуже розуміння цього геноциду, хоч він не визнаний всіма державами, це був справді геноцид над нашим українським народом, хай заведуть сюди своїх дітей, хай присвятять після молитов, після відвідування церкви, щоб прийти і ознайомитися з цією інсталяцією».
Експонують виставку в арт-галереї обласної організації національної спілки художників України, на вулиці Сагайдачного у Тернополі.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Тернополя та області.
