«Мамо, я є, я живий» – це найважливіші кілька слів, на які щодня чекає Наталя Бондюк із Лановеччини. Її син вже більше двох років захищає наші кордони на сході України. Та попри відвагу хлопця, який ще у 18 пішов воювати, до сьогодні він не отримав від сільської ради ані обіцяних грошей, ані землі.