Операція “Вісла” зачепила багато українських родин. Вона розпочалася 28 квітня 1947 року. Серед свідків тих страшних подій — Марія Запаранюк (Сидор).
Ікона Ісуса Христа – єдиний спадок від батьків, який нагадує Марії про її життя по той бік кордону. Жінка розповіла, як українців примусово виселяли до УРСР.
Її родина мешкала у селі Суковате Сяноцького повіту. Щоби врятуватися від депортації, батьки Марії втекли до села Готівка, що на Холмщині. На той час ця територія входила до Люблінського воєводства. Збереглася копія документу з Львівського державного архіву за 1944 рік. Там є перелік майна, який родина залишила у рідному селі. 10 гектарів городу, хата, стодола, кузня. Все це оцінили у дев’ятнадцять тисяч і п’ятдесят чотири карбованці.
Марія розповіла, що вони не встигли добре обжитися на новому місці, як довелося знову переїжджати. У 1947 році родині сказали зібрати найнеобхідніше і бути готовими до виїзду. Щоправда, дозволили взяти з собою коней, корів та овець. Для худоби був окремий вагон.
Історій, схожих до тих, яку пережила родина Марії – тисячі. Головною метою операції “Вісла” було примусове переселення українського населення з чітко визначених територій на південно-східному прикордонні Польщі. Відтак на землях, які споконвіку були українськими, тепер живуть поляки. У Державному архіві Тернопільської області є перелік документів із прізвищами осіб, які були примусово депортовані.
Загалом на Тернопільщину так переселили понад 33 тисячі сімей. Але ця цифра, за словами директора архіву Федіра Полянського, може бути більшою, бо обліковували не всіх. Збереглися й евакуаційні листи за 1945-1946 роки. У них вказано склад сім’ї, майно та худобу, яку вдалося з собою привезти.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Тернополя та області.
