Народився на Донеччині, і за Донеччину боровся до останнього подиху. В Тернополі попрощалися з Владиславом Ратниченком. Захисник ще змалку вірив у свою країну і робив усе для того, щоб стати її Героєм.
За словами мами Владислава Еліни Ратниченко, хлопець виконав свою місію. Бо це в 7 класі сказав: “Я хочу зробити щось для України, я хочу бути героєм”.
У 2014-му Владислав разом з сім’єю покинули Донеччину, рятуючись від війни. Тоді він був ще школярем. Згодом хлопець вступив до Коропецького військового ліцею. Після того став студентом ЗУНУ. Але не полишав бажання вступити в ряди ЗСУ. Завжди був щирим та усміхненим, згадують Владислава друзі.
З перших днів повномасштабного вторгнення Владислав з побратимами боронив столицю України. Згодом їх перевели на Харківщину, у Суми. Зрештою останнім місцем бою стала рідна Донеччина. Ще 2 серпня Владислав приїхав додому, мав кілька днів відпустки.
По поверненню хлопець пробув на війні всього два дні.
Він прожив дуже мало, але зробив для України надзвичайно багато, – переконані усі, хто знав Владислава. Захисник загинув поблизу населеного пункту Малинівка 11 серпня в результаті мінометного обстрілу. Жертвуючи своїм, врятував життя побратимів. Вічна слава та честь захиснику України.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Тернополя та області.
