Моляться не українською, розмовляють не українською, та й про війну в Україні, кажуть, не знають. Усе це про Почаївську лавру. Точніше прочан, які з’їздяться сюди звідусіль. В місце, яке називають святим, благодатним, намоленим, але тільки тоді, коли попи їхні. І хоч всі як один переконують, що тут не московський патріархат, та очевидно, що і українського тут нічого немає. Ми ризикнули поговорити з прихожанами про мову і про перехід церкви.
Прихожани Почаївської лаври на другий рік повномасштабної війни, досі не розуміють, чому варто відмовитись від зросійщеної церкви. А головне — війна для них не актуальна. Кажуть, усе у них мирно та нічого не змінилось.
Тільки в Україні давно вже не було спокійно, новини з фронту розвіюють тезу “братніх дружніх рускіх народів”, яку нам нав’язували роками. Проте не для усіх. Прихожани УПЦ продовжують молитись з попами, які віддані москві, мовою, яку називають церковнослов’янською.
Але правда у тому, що церковнослов’янська мова немає нічого спільного з росією. Міф про те, що їхня віра зберігає мову IX сторіччя, яку придумали Кирило і Мефодій — нав’язали. Насправді мова, якою в Лаврі написані молитви, має мало спільного із оригінальною церковнослов’янською, бо є російською редакцією, утвердженою Петром І.
Проте, попри усі аргументи прихожани Почаївської Лаври вперто переконують, вони не мають нічого спільного з росією. Більше — дивіться.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Тернополя та області.
