«Центр творчості дітей та юнацтва» неодноразово влаштовував благодійні акції зі збору коштів для допомоги воїнам АТО, розповідає директор Світлана Миханчук. Цього разу, організували вечір пам’яті. Керівник центру зазначає, таким чином хочуть вшанувати Героїв Небесної Сотні та загиблих учасників АТО. Окрім того підтримати і моральний дух тих, хто і зараз боронить Україну.
СВІТЛАНА МИХАНЧУК, директор «Центру творчості дітей та юнацтва»:
«І, зрештою, показати учням нашим, щоби вони пам’ятали, щоб вони знали про те, що зараз відбувається, що відбувалося у нашій країні. Тому на сьогоднішній, власне, захід ми запросили бійців АТО, тих, хто воював раніше, запросили сім’ї воїнів АТО і тих, які зараз знаходяться в зоні бойових дій – їхні сім’ї, їхніх дітей, їхніх дружин, батьків. Які б прийшли і подивилися і зрозуміли, про те, що все-таки, ми пам’ятаємо. Ми знаємо. Як можемо, своїми силами дітей ми підтримуємо, ми хочемо також допомогти».
На заході перш за все згадали та вшанували хвилиною мовчання полеглих Героїв.
ЛІЛІЯ МУСІХІНА, волонтер всеукраїнської мережі «Вільні люди», «Самооборони Майдану Тернопільщини»:
«Ті люди, яких ти знав, перетворились на таблички на Інститутській. Посеред тих хлопців, які там загинули, є й дуже близька нам людина – Артем Мазур. Йому було тільки 26. Почуття вини, яке ми тоді пережили, коли везли матері сина, напевно, не зрівняти ні з чим. Почуття вини за те, що не змогли вберегти. Я дуже не хочу, щоб ті діти, які будуть сьогодні співати, танцювати, пережили щось подібне».
Серед вихованців центру є близько 40-ка дітей учасників АТО. Батько Юлі Думич був мобілізований ще на початку бойових дій. І на питання, чи пишається татом, дівчина відповідає не роздумуючи:
ЮЛІЯ ДУМИЧ, донька демобілізованого бійця АТО:
«А хто не пишається? Коли тато попав в АТО, то всі мене питались: як тобі? Чи не важко? Важко звичайно було. Сім’я тільки з мене, брата і мами. А тата немає. І два роки це було досить важко».
Більше, як півроку тому, батька демобілізували. Олег Думич розповідає, наразі звикає до мирного життя. Хоч це, зізнається, вдається поступово, адже забути війну не просто.
ОЛЕГ ДУМИЧ, капітан запасу, демобілізований боєць АТО:
«Починав так як з Слов’янська, на передовій. Я був командиром взводу управління в другому батальйоні 95. Це… Ну, з трьох сторін обстрілювали мінометами і так дальше».
Ще один вихованець «Центру творчості дітей та юнацтва» на концерт прийшов з мамою та молодшим братиком. Пані Наталя розповідає, чоловік зараз на роботі, він військовий. А тому, неодноразово перебував і у зоні АТО.
НАТАЛІЯ, дружина військового:
«Самий перший раз – це на самому початку у червні 2014-го року. Був дуже багато разів, напевно разів з 10. Ми вже навіть не рахували. Він їздив на місяць-два, на кілька днів додому і знову туди. Практично так цілий 2014-й і майже весь 2015-й. Вже у 2016-му він вже трошки більше вдома, з нами».
МАКСИМ, син військового:
«Він нам каже: чекайте мене, бо ми дуже ображаємося, коли тата нема. Ми тата любимо так само, як і маму. Бо вони наші рідні батьки. Вони з нами дуже багато часу проводять. То ми їх дуже сильно любимо».
Щоб захід відбувся свої зусилля доклали майже дві сотні вихованців та викладачів «Центру творчості дітей та юнацтва». Серед них і Денис.
ДЕНИС БІЛОУС, учасник заходу і вихованець «Центру творчості дітей та юнацтва»:
«Мені 8 років. Я Білоус Денис Ігорович. – Ти сьогодні будеш виступати? – Так. – Який номер? – Номер? – Як виступатимеш? Що представлятимеш? Розказуватимеш вірш? – Вірші розказуватиму. – Які? Чиї? – Мої вірші – Ану розкажи. – Готуйся у бойові лави козацьке плем’я молоде. До перемоги і до слави Українська армія тебе веде».
Виконували на заході твори на патріотичну тематику.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Тернополя та області.
