Наглядає, підтримує, співчуває… Так відгукуються про Тетяну Михалюк її пацієнти. Жінка працює медсестрою одразу у двох медзакладах: Тернопільській обласній клінічній та Вишнівецькій районній лікарнях. Ця людина вже понад 10 років в медицині, тож розповість нам таємниці медсестринського життя.
— Питання, з якого я хочу розпочати розмову, звучить так – чому ви обрали професію медика та хто чи що повпливав на ваш вибір?
— Стати медичним працівником я мріяла з дитинства. Ще зі школи я фантазувала про білий халат і мені здавалось, що люди у білих халатах можуть зробити усе можливе та неможливе задля життя і здоров’я людей. Тому після школи я поступила в Кременецьке медичне училище імені Арсена Річинського. Там я провчилася повних 4 роки. Я раділа і досі радію тому, що батьки були досить задоволені на той момент і надалі захоплюються моєю діяльністю у медичній сфері.
— Як ви зараз розцінюєте свою роль у медицині?
— На мій погляд, професія медсестри на даний момент є значуща, а також корисна у суспільстві. Вона являється цінною, і для загального блага, і для сімейного добробуту. Дуже важливо вміти правильно підібрати лікування і необхідний догляд хворим.
— Розкажіть про специфіку роботи медсестри в паліативно-хоспісному відділенні.
— Паліативно-хоспісне відділення відноситься до складової паліативно-хоспісної медицини. Тобто є як відділення, так і є різні виїзні паліативні бригади. Хоспіс на дому, інакше кажучи, це догляд за важкохворими пацієнтами з дуже важкими діагнозами і онкохворими. Медсестра в паліативно-хоспісній допомозі повинна бути відповідальною та допомагати лікареві: лікувати, консультувати, а також дивитися за станом пацієнтів з невиліковними хворобами.
— Ви вже понад 10 років в середовищі медицини, очевидно, що були різні ситуації, розкажіть про цікаві випадки з вашої практики?
— Одна із захоплюючих життєвих історій в медицині — це моя присутність на першій в нашій області трансплантації серця. Це залишається в моїй пам’яті, це незабутньо. Операція тривала понад 6 годин і завершилась успішно, наші хірурги дали шанс на здорове життя молодому юнаку з Одеси.
— Які ще трансплантації проводились у вашому відділенні на базі Тернопільської обласної клінічної лікарні?
— Цьогоріч неодноразово проводились трансплантації серця і нирок. Я маю надію, надалі будуть проводитись пересадки і інших органів.
— Очевидно, що професія медика є стресовою. Як ви справляєтесь із цим та що вам у цьому допомагає?
— Так, на роботі є досить багато стресових ситуацій, але у кожній із них я намагаюсь знаходити позитив та правильний вихід. Я стараюсь бути спокійною та сильною.
— Що вас надихає у вашій професії?
— Допомагати людям бути здоровими – це одне з основних і необхідних благ людини. Це і є моя мета.
— Ви дуже зайнята людина, ваша професія одна з найважчих і найважливіших серед спеціальностей, скажіть, будь ласка, як вам вдається все поєднувати та знаходити час на сім’ю і хобі?
— Насправді, це є дуже нелегко, маючи двох діток, які постійно хочуть мами, залишати їх та бігти на роботу. Але у всьому є свої плюси. З мого боку це є можливість забезпечити їхнє безтурботне дитинство, здійснити їхні мрії та забаганки. Діти вчаться бути самостійними і відповідальними. Ми цінуємо час проведений разом, тому на моє хобі залишається обмаль часу. Але довгими зимовими вечорами я все-таки знаходжу вільну хвилинку і беруся до улюбленої справи – вишивання бісером.
— З ваших фото зрозуміло, що ви подорожуєте Україною і не тільки, які міста чи області України вдалося відвідати?
— Так, подорожувати я дуже люблю. Наша країна дуже гарна і мальовнича, кожне місто вражає по-своєму. Я неодноразово була у Львові — це місто історії і запашної кави, яку я дуже люблю. Ще до війни, я з дітками щороку їздила до Одеси.
Цієї осені, нам із сином випала можливість побувати у Молдові на олімпіаді з ментальної арифметики. Також, цього року я побувала два рази в наших чарівних Карпатах. Озера Солотвино потішили нас сповна, а буковельські чани та озеро «Молодості» залишили незабутні враження.
— В яких країнах ви хотіли б ще побувати та чому?
— У багатьох країнах хотілось би побувати, на наступний рік у нас в планах побувати у Баку, адже там плануються наступні змагання з ментальної арифметики.
— Тож бажаємо здійснення цих планів. Дякуємо за розмову.
Спілкувалася Катерина Кметюк.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Тернополя та області.
