У ТНТУ ім. Івана Пулюя вп’яте організували «Тиждень вишиванок». Його започаткували у 2012-му, з того часу, щорічно, викладачі і студенти, 5 днів, на пари ходять у національному одязі. Кажуть, навіть на заняття із технічної чи теоретичної механіки йдуть, як на свято.
ОКСАНА ДЕЦИК, керівник відділу у справах молоді та зв’язків з громадськістю ТНТУ ім. І. Пулюя
«Цей тиждень у нас відбувається напередодні Дня українського козацтва і Дня Покрови. Ми приурочуємо завжди всі акції, які у нас відбуваються, пам’яті всіх людей, які загинули в Першій, Другій світовій війні, воїнам УПА, воїнам, які сьогодні відстоюють незалежність і суверенітет України на сході України».
Оксана Децик розповідає, кожного разу, аби тиждень не був звичним, урізноманітнюють його новими ідеями. До прикладу, виставкою родинних вишиванок, як цьогоріч. Серед представлених експонатів: вишиті сорочки, сукенки, рушники, жилети, покривала та скатертини, також більше семи десятків старих сімейних світлин.
ОКСАНА ДЕЦИК, керівник відділу у справах молоді та зв’язків з громадськістю ТНТУ ім. І. Пулюя
«Бо часто у родинах зберігаються вишивки, але вже покоління треті, внуки-правнуки, не пам’ятають, що це там вишила бабця Рузя, чи бабця Текля. Імена ж які, ви подивіться: Агафія, Пелагея».
Деякі із переставлених вбрань мають понад сотню років. А найголовніше, з тих часів, разом із вишиванкою, збереглися й історії людських доль.
ЛЕСЯ НАЗАРЕВИЧ, доцент кафедри української та іноземних мов ТНТУ ім. І. Пулюя
«Вишиванка моєї прабабусі Пелагії. Доля в неї теж була складана. Вона померла у віці 33-х років. І залишилася її дочка Стефанія, тобто моя бабця, у віці 9-ти років, сиротою. І її сестричка, 9-ти місячна, також, залишилися сиротами. І от сорочка, моя бабця розповідає, що сорочка і фотографія мами з татом, і лист – це єдине, що вдалося винеси з цієї хати тому, що хата згоріла».
Вишиванки змогли привідкрити, пояснює жінка, для неї столітню історію її роду.
ЛЕСЯ НАЗАРЕВИЧ, доцент кафедри української та іноземних мов ТНТУ ім. І. Пулюя
«Я сприймала просто вишиванку, як символ свята, як данину традиції, певною мірою. Я розуміла, що це важливо, бо в моїй родині без вишиванок не обходилося жодне свято, жодна важлива подія. Я поскладала докупи оці всі історії і вийшло таке цілілісне гарне намисто, добротне дуже намисто».
Багато вишиванок із колекції пані Лесі – дуже давні, тому їх довелося реставрувати. Серед них і сорочка прадіда.
ЛЕСЯ НАЗАРЕВИЧ, доцент кафедри української та іноземних мов ТНТУ ім. І. Пулюя
«Сорочка, ось тут, збереглася. Моя мама знайшла її на горищі. Виглядала вона жалюгідно, скажемо так. Колір втрачений був повністю, але ми її відбілили».
Леся Назаревич зізнається, рада, що вишиті речі її рідних, які десятки років лежали у «бабусиній скрині», дочекалися свого часу. Додамо, на виставці представили вишивку різних регіонів. Зокрема, Львівщини, Лемківщини, Івано-Франківщини та майже всіх районів Тернопільщини.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Тернополя та області.
