Із Олександром Смиком попрощалися у Тернополі сьогодні, 20 травня. Великий українець, знаний тернопільський бард, культурний, громадсько-політичний діяч. Чимало людей прийшли провести Олександра Івановича в останню путь, та ще більше з об’єктивних причин не змогли прибути у Тернопіль. Адже триває війна.
“Це людина, яка вміла спілкуватися з усіма. Знаходила такі моменти, коли вона могла людині дати пораду, ідею, підказку. Я дуже часто говорила: Саша, як ти можеш стільки видавати ідей? А в нього це виходило легко, в нього це виходило просто”, — пригадує дружина пана Олександра Марія Гудима.
Майже десять років Олександр Смик був начальником управління культури і мистецтв тернопільської міської ради, заступником міського голови Тернополя з гуманітарних питань. Кілька років тому тернополяни обрали Олександра Смика депутатом міської ради.А творчість – окрема тема для подяки, бо у його творчому доробку сотні пісень та віршів. Митець помер на 65 році життя. Друзі і колеги кажуть, це дуже рано, адже в Олександра було ще стільки ідей.
Кожен хто знав Олександра Смика, і мав честь називати його Сашком чи Олександром Івановичем, радіють тому, що спілкувалися із ним, працювали, чи просто ходили із ним міськими вулицями. Бо жити в один час із такими щирими і багатогранними людьми – це вже надзвичайно багато для кожного з нас.
Як допомогти Україні у боротьбі із ворогом. Про це постійно думав Олександр Іванович, відколи почалося вторгення, кажуть рідні. Дуже переживав, що хворів, і не міг зробити більше, та все ж захищав інший – духовний фронт.
Поховали Олександра Смика на Микулинецькому кладовищі, поруч із видатними жителями Тернополя, поруч із героями сучасності – захисниками України.
